Початок повномасштабного вторгнення

27 лютого Олег мав їхати до Києва автобусом. Одяг був спортивний, жодної військової амуніції та досвіду не мав. У той день скасували автобус, перенесли на 1-2 дні, тож було вирішено їхати на вокзал в пошуках потяга. У поїзді познайомився ще з двома чоловіками, які повернулися до України, щоб стати на її захист. Тож разом вони приїхали до столиці, де Олег вступив до лав 3-ї Окремої Штурмової Бригади (тоді ТРО Азов Київ, згодом ССО Азов Київ).

Служив у 2 штурмовому батальйоні, 1 рота, Галицький взвод разом зі своїми друзями. Брав участь в обороні Київщини на посаді зв'язківця, згодом боронив територіальну цілісність та незалежність держави на південному, а потім східному напрямках.

Олег одразу вирішив, що хоче стати снайпером, тому почав вивчати цю справу. У вільний, від бойових завдань, час займався навчанням, відточував навички, аби скоріше стати до омріяної посади. Восени 2022 року пройшов курси підготовки та став на посаду марксмена.

Поранення

13 січня 2023 року отримав осколкове поранення під Бахмутом. Патронатна служба "Янголи Азову" одразу взяла його під свою опіку та завдяки їхній роботі, Олег швидко пройшов реабілітацію та повернувся в стрій.
Під час реабілітації, планував благодійний захід, аби зібрати кошти для Патронатної служби Азову, але, на жаль, не встиг реалізувати.Частинку цього проєкту, а саме розмальований тубус з доповненою реальністю ми змогли реалізувати на виставці "Безсмертні імена", що проходила у Львові. 
У квітні 2023 року повернувся до побратимів. У травні почав розробляти додаток, який полегшив би роботу українських снайперів, але, на жаль, не встиг його закінчити.